Кошик:Loading...
+38‎‎-066-707-90-07

Східні бойові мистецтва: у чому різниця?

Східні бойові мистецтва: у чому різниця?

Ліхтарні стовпи, поштові скриньки, реклама в інтернеті так і майорять оголошеннями про набір до нової групи з занять якогось з видів східних бойових мистецтв, особливо напередодні нового навчального року. Волею-неволею у голові формується питання, а в чому ж різниця? Чи небезпечно це для дитини? Тому ми зібрали найпоширеніші види єдиноборств, щоб розібратися в цих питаннях.

Айкідо

Айкідо
Японське бойове мистецтво, яке з'явилося на початку ХХ століття. Айкідо або як називали його перші учні айкі-дзюдзюцу (техніка цього виду стала основоположною) - це сукупність вивчених Моріхеем Уесібою бойових мистецтв, філософії і релігійних переконань. Назва перекладається, як "шлях злиття (з) життєвою енергією" або "шлях гармонізації духу".

Айкідо є захисним видом єдиноборств і направлене на нейтралізацію супротивника та припинення конфлікту. Учнів навчають техніці перенаправлення енергії нападника для здійснення больового захоплення або кидка.

Дзюдо

Дзюдо
Японське бойове мистецтво, яке з'явилося в кінці XIX століття. Дослівно перекладається, як "м'який шлях" і засноване на цілій філософії: піддатися, щоб перемогти, найкраще використання тіла і духу, взаємна допомога та розуміння для досягнення більшого прогресу.

Дзюдоїсти використовують різні больові прийоми, кидки та утримання. При цьому, травмонебезпечні прийоми і удари допускаються до вивчення тільки в формі ката, тобто з уявним супротивником.

Джиу-джицу

Джиу-джицу
Один з найдавніших видів японських бойових мистецтв, зародився на початку ХVI століття. Джиу-джицу - це рукопашний бій в основі якого лежить "м'яка" та "піддатлива" техніка рухів. Основний принцип - піддатися нападнику, але при цьому направляти всі його дії в потрібну сторону для того, щоб супротивник виявився в пасці, а вже потім застосувати його силу до нього ж. Це правило сформулював лікар Сіробей Акаяма, який зауважив, що великі дерева під вагою снігу - ламаються, а гілки верби - прогинаються, а потім піднімаються не постраждавши.

Карате

Карате
Японське бойове мистецтво, яке з'явилося в ХVIII столітті. Означає - "порожня рука". Учні навчаються прийомам захисту та нападу. Техніка передбачає сильні удари руками або ногами по життєво важливих точках організму супротивника. В процесі навчання каратисти вчаться розбивати цеглу, дошки та інші тверді предмети одиним ударом. Карате ділиться на напрямки (спортивне, прикладне і традиційне), стилі та школи, останніх налічується понад 200 видів.

Тайский бокс (Муай-тай)

Тайский бокс (Муай-тай)
З'явився цей вид тайського бойового мистецтва кілька тисяч років тому. Перекладається, як "поєдинок вільних" або "вільний бій". У процесі бою удари наносяться кулаками, ліктями, ступнями, гомілками і колінами, за це його й прозвали "боєм восьми кінцівок". Основний принцип - ударна техніка. Учні для тренувань та змагань використовують рукавички, шолом, капу і пахову черепашку, так як удари від супротивника наносяться по всьому тілу. 

Тхэквондо

Тхэквондо
Корейське бойове мистецтво, яке з'явилося в середині ХХ століття. Перекладається, як "шлях до вдосконалення (шлях руки і ноги)". Визначення терміна тхеквондо озвучив засновник - Чхве Хон Хі:

"Тхеквондо означає систему духовного тренування і техніку самооборони без зброї, поряд зі здоров'ям, а також кваліфікованим виконанням ударів, блоків і стрибків, що виконуються голими руками і ногами для поразки одного або декількох суперників"

Ушу

Ушу
Китайське бойове мистецтво, яке бере свої джерела 2698 році до н.е. Дуже популярна, але абсолютно невірна назва даного бойового мистецтва - кунг-фу. Правильно називати кун-фу або гун-фу. На даному етапі ушу налічує сотні стилів від яких залежить і техніка, і форма. Бувають: малорухливі та з численними пересуваннями, спрямовані на удари руками або ногами, з елементами танцю і інші стилі. Між іншим, Брюс Лі та Джекі Чан вивчали саме ушу.

Хапкідо

Хапкідо
Корейське бойове мистецтво, яке з'явилося на початку ХХ століття. Хапкідо схоже на айкідо, так як початок береться з тієї ж техніки - айки-дзюдзюцу. Техніка хапкідо об'єднує в собі ще й прийоми з тхеквондо та тансудо (техніка самозахисту). Сукупність прийомів в хайкідо дозволяє розвинути техніку самозахисту від нападника або декількох, озброєних чи ні, а також прийоми нападу. 

Деякі напрямки айкідо, карате і хапкідо також передбачають заняття з різними предметами: мечі, ножі, палиці та іншою зброєю для бою, в той час, як інші згадані види - немає.

Для більшості видів бойових мистецтв, крім ушу і тайського боксу (займаються в шортах) необхідний спеціальний костюм - кейкогі, що складається з куртки і штанів. При цьому, кожен вид єдиноборства відрізняється формою:

  • айкідогі для айкідо;
  • дзюдогі для дзюдо;
  • дзюдзюцугі для джиу-джитсу;
  • каратеги для карате;
  • тобок або добок для тхеквондо і хапкідо.

Вивчення єдиноборств позитивно позначиться на загальному стані здоров'я і фізичної підготовки. Відвідування секції з бойових мистецтв стане хорошим провідником у світ виховання сили духу, дисципліни, смирення, а також шлях усвідомлення бійця в собі і відповідальності за свої дії. Адже не дарма в основі практично всіх східних технік бою лежить глибока філософська підоснова, яка не дозволяє перетворити заняття бойовим мистецтвом в відточування навичок для мордобою.

Автор: Христина Рідкоус.

Поділися з друзями: